科技新设备助力春季农业生产
Блискуча Османська Держава осман. ???? ????? ??????? тур. Devlet-i ?liyye-i Osmaniyye | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Дев?з
| ||||
Г?мн Mahmudiye Mar?? (?г?мн Махмуда II?) Mecidiye Mar?? (?гимн Абдул-Меджида I?) Aziziye Mar?? (?г?мн Абдул-Аз?за?)
Mar?-? ?li Hamid или Hamidiye Mar?? | ||||
![]() | ||||
Столиця | Сьогют (1299—1331) ?зн?к (1331—1335) Бурса (1335—1363) Ед?рне (1363—1453) Стамбул (1453—1922) | |||
Мови |
| |||
Рел?г?? | ?слам(оф?ц?йна) | |||
Форма правл?ння | ? абсолютна монарх?я (1299—1876; 1920—1922) та хал?фат (1517—1924[5]) ? абсолютна монарх?я за автократично? тотал?тарно? диктатури (1878—1908) ? конституц?йна парламентська монарх?я (1876—1878; 1908—1913; 1918—1920) ? парламентська монарх?я за однопарт?йно? тотал?тарно? в?йськово? диктатури (1913—1918) | |||
Султани | ||||
? 1281—1326 (перший) | Осман I | |||
? 1918—1922 (останн?й) | Мехмед VI | |||
Велик? в?зири | ||||
? 1320—1331 (перший) | Алаедд?н-паша | |||
? 1920—1922 (останн?й) | Ахмед Тевф?к | |||
?стор?я | ||||
? Засновано | 1299 | |||
? Взяття Константинополя | 1453 | |||
1876—1878 | ||||
1908—1918 | ||||
1 листопада | ||||
? Створення Турецько? республ?ки | 29 жовтня | |||
3 березня | ||||
Площа | ||||
? 1680 | 5 200 000 км2 | |||
Населення | ||||
? 1856 | 35 350 000 л. | |||
? 1906 | 20 884 000 ос?б | |||
? 1914 | 18 520 000 ос?б | |||
? 1919 | 14 629 000 ос?б | |||
Валюта | акче, куруш, л?ра | |||
![]() за темою: Османська ?мпер?я |
Осма?нська ?мпе?р?я (осман. ???? ????? ???????, тур. Devlet-i ?liyye-i Osmaniyye[6]) — ?сламська монарх?чна держава турецько? династ?? Осман?в. ?снувала у 1299—1922 роках. Заснована султаном Османом ? на територ?? п?вострова Мала Аз?я. У ранньому новому час? була наддержавою в ?вроп? та Середземномор'?. Знищила В?зант?йську ?мпер?ю, захопивши ?? столицю Константинополь (1453). У часи найб?льшого розкв?ту в XVI — XVII стол?ттях займала Анатол?ю, Близький Сх?д, П?вн?чну Африку, Балканський п?востр?в ? прилегл? до нього з п?вноч? земл? ?вропи. Мала численних васал?в — Волощину, Молдову, Трансильван?ю, республ?ку Рагуза, Кримське ханство, Мекку, ?мерет?нське царство та ?нших. Очолювали ?? султани, що також носили титули падишаха, хал?фа й ?мператора Риму. Керувалася централ?зованим урядом (Порта) та багатонац?ональною бюрократ??ю на м?сцях. Столиця була у м?стах Сьогют (1299—1331), ?зн?к (1331—1335), Бурса (1335—1363), Ед?рне (1363—1453) та Стамбул (1453—1922). Пан?вною рел?г??ю був сун?тський ?слам, представник?в ?нших рел?г?й обкладали податком. Основною мовою пан?вно? верстви була османська турецька. Серед багатонац?онального населення найчисленн?шими етносами були турки, греки, в?рмени ? араби. У XVI—XVII стол?ттях мала одну з найкращих арм?й св?ту, каркас яко? становили артилер?я та яничарська п?хота. Вела перманентн? в?йни ?з Перс??ю, Священною Римською ?мпер??ю, Угорським корол?вством, Венец?йською республ?кою, Папською державою, Мальт?йським орденом, Польщею та Рос?йською ?мпер??ю. На вершин? сво?? могутност?, п?д час правл?ння Сулеймана I (1520—1566), простягалася в?д В?дня до Персько? затоки, в?д Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду п?сля поразки у Велик?й турецьк?й в?йн? (1683—1699). Сильно ослабла внасл?док корупц?? чиновництва, яничарських бунт?в, поразок у рос?йсько-османських в?йнах XVIII — XIX стол?ть та нац?онал?стично? пол?тики молодотурк?в. Розпалася п?сля Першо? св?тово? в?йни 1914—1918 рок?в. 1922 року скасовано монарх?ю, а 1924 року — хал?фат. Розпад держави закр?пив Лозаннський догов?р 1923 року, внасл?док якого постала Турецька республ?ка, наступниця ?мпер??. Колишн? волод?ння Осман?в стали незалежними державами або волод?ннями Велико? Британ??, Франц?? та Рос??.
- Блискуча Османська Держава — оф?ц?йна назва; походить в?д назви правлячо? династ??, турецького дому Осман?в.
- Блискуча держава — скорочена оф?ц?йна назва.
- В?чна держава
- Османська держава (тур. Osmanl? Devleti, осман. ??????? ?????) — скорочена оф?ц?йна назва.
- Османська ?мпер?я (тур. Osmanl? ?mparatorlu?u, фр. Empire ottoman) — в?д назви правлячо? династ?? Осман?в, а також титул?в падишаха (?мператора) й ?мператор Риму, як? носили правител? династ??.
- Оттоманська ?мпер?я — в?д англ?йського Ottoman (Оттоман), спотворено? назви турецького ?Осман?.
- Османське бейство (тур. Osmanl? Beyli?i) — в?д назви бейства Османа, на основ? якого виникла ?мпер?я; вжива?ться лише для окреслення ?мпер?? до 1453 року.
- Порта — в?д назви Порти, урядово? канцеляр?? держави. Також — Блискуча Порта, Османська Порта тощо.
- Турецька ?мпер?я (лат. Imperium Turcicum) — латинська назва в?д ?мен? пан?вного народу ?мпер??, турк?в.
- Туреччина (лат. Turchia) — неоф?ц?йна скорочена латинська назва. Використовувалася у б?льшост? тогочасних ?вропейських мов.
Займала терени таких сучасних кра?н:
- Австр?я, Азербайджан, Албан?я, Алжир, Бахрейн, Болгар?я, Босн?я ? Герцоговина, В?рмен?я, Грец?я, Груз?я, Еритрея, ?гипет, ?мен, Йордан?я, ?зра?ль, ?рак, ?ран, Катар, К?пр, Косово, Кувейт, Л?ван, Л?в?я, П?вн?чна Македон?я, Молдова, Об'?днан? Арабськ? Ем?рати, Оман, Палестина, Рос?я, Румун?я, Сауд?вська Арав?я, Серб?я, Сир?я, Словаччина, Сомал?, Судан, Тун?с, Туреччина, Угорщина, Укра?на (Ханська Укра?на, Под?лля, ?дисан, Буджак, П?вденний Крим), Хорват?я, Чорногор?я.
Кра?ни ? земл?, що ув?йшли до ?мпер??:
- Анатол?йськ? бейства (Мала Аз?я), Болгарське царство (Болгар?я, Румун?я), Босн?йське корол?вство (Босн?я ? Герцоговина, Серб?я), В?зант?йська ?мпер?я (Мала Аз?я, Грец?я), Зетське княз?вство (Чорногор?я, Серб?я), Еп?рський деспотат (Грец?я), Морейський деспотат (Грец?я), Трапезундська ?мпер?я (Мала Аз?я), Сербське царство (Серб?я, Косово, Македон?я), Угорське корол?вство (Угорщина, Румун?я), Хорватське корол?вство (Хорват?я), Мамелюцький султанат (?гипет, Л?в?я, Палестина, ?зра?ль, Л?ван, Сир?я), Хафс?дський султанат (Тун?с), Заян?дський султанат (Алжир), венец?йський К?пр.
Кра?ни ? земл?, на як? розпалася ?мпер?я:
- Турецька Республ?ка, Грецька Республ?ка, Рос?йський Кавказ, Французький Алжир, Французький Тун?с, Австро-угорська Босн?я ? Герцеговина, Сербське княз?вство, Албанське княз?вство, Румунське корол?вство, Болгарське княз?вство, Британсько-французька Палестина, Сир?я ? Л?ван (OETA), Британський ?рак, Х?джазьке корол?вство, Британський К?пр, ?тал?йська П?вн?чна Африка, ?гипетський султанат.

Осман ? (1258—1324), засновник Османсько? ?мпер??, прибув до Анатол?? з Мерва (Туркмен?стан) ?з 400 вершниками для допомоги румел?йським туркам-сельджукам у боротьб? з В?зант??ю. П?сля занепаду Румел?йського султанату в XIV стол?тт? Анатол?я опинилася розд?леною на самост?йн? тюркськ? бейства, одне з яких очолив Осман ?. Його бейство отримало назву Османського в?д його ?мен?, а п?ддан? стали називатися османами. В ход? завоювань Осман ?, що прийняв титул султана, розширив меж? сво?х волод?нь до кордону з В?зант??ю.
П?сля смерт? засновника, османи збагатилися землями у Сх?дному Середземномор'? та Балканах. 1324 року син Османа ?, султан Орхан, захопив Бурсу, в?зант?йський форпост у п?вн?чно-зах?дн?й Анатол??, й перен?с туди столицю сво?? держави. 1387 року османи здобули в?зант?йськ? Фессалон?ки. Перемога Осман?в у битв? на Косовому пол? 1389 року поклала край сербськ?й гегемон?? на Балканах й в?дкрила шлях османськ?й експанс?? в ?вропу. Орган?зован? зах?дно?вропейськими кра?нами хрестов? походи проти осман?в намагалися спинити ?х натиск, але були розгромлен? у битвах при Н?копол? 1396 року ? при Варн? в 1444 роц?.
Внасл?док виходу Осман?в на Балкани першочерговою задачею стало завоювання в?зант?йсько? столиц? — Константинополя. Османи поставили п?д св?й контроль майже вс? земл? довкола не?, але були змушен? в?дкласти штурм через напад Т?мура на сх?дну Анатол?ю. 1402 року т?мурськ? в?йська розбили Осман?в у битв? при Анкар? й полонили султана Баяз?да ?. Це спричинило смуту в Османськ?й держав? 1402—1413 рок?в, в ход? яко? султанськ? сини вели в?йну за батькову спадщину[7]. М?жусобиц? завершилася перемогою Мехмеда ?, який став новим султаном й повернув соб? Анатол?ю.
У 1430—1440 роках султан Мурад II в?дновив османську владу над балканськими територ?ями (Фессалон?ками, Македон??ю ? Косовом), що в?дкололися п?д час смути. 1444 року в?н розбив угорсько-польсько-волоськ? в?йська хрестоносц?в в битв? п?д Варною, що намагалися здобути м?сто. 1448 року султан знову завдав поразки угорсько-волоським силам в друг?й битв? при Косов?.

Син Мурада II, Мехмед II Завойовник, зреформував Османську державу ? в?йсько. 29 травня 1453 року в?н захопив в?зант?йський Константинополь. Попри поширену думку, в?н не перейменовував м?сто ? назва ?Константинополь? (Kostantiniyye, осман. ?????????) продовжувала використовуватися аж до розпаду ?мпер??.
П?сля завоювання Султан прийняв титул падишаха та ?мператора Риму. В?н дарував Константинопольському патр?архату право самоврядування в обм?н на визнання османсько? влади. В?зант?йськ? ел?ти та населення, що не м?грувало, прийняло мусульманське панування, вважаючи його кращим за венец?йське. Останн?м центром спротиву Османам на Балканах лишалася Албан?я, що заважала османам вторгнутися в ?тал?ю. 1478 року васалом ?мпер?? стало Кримське ханство, активний учасник ус?х подальших османських завоювань в ?вроп?.
-
Османська держава за Османа ?
-
Османська держава за Орхана ?
-
Османська держава за Мурада ?
-
Османська держава за Мехмеда II

XV—XVI стол?ття були часом активно? експанс?? Османсько? ?мпер??. Вона взяла п?д св?й контроль основн? торговельн? шляхи м?ж Аз??ю та ?вропою, що забезпечило ?й тривале економ?чне зростання.
Султан Сел?м ? (1512—1520) розширив волод?ння ?мпер?? на сх?д ? п?вдень, завдавши поразки перським в?йськам Сефев?д?в у Чалдиранськ?й битв? 1514 року. В?н також знищив Ка?рський мамлюцький султанат, захопив ?гипет, Алжир, Л?в?ю й Х?джаз, вийшов на береги Червоного моря. Внасл?док цього ?мпер?я перетворилася на пров?дну кра?ну ?сламського св?ту, й стала конкурувати з ?спанцями ? португальцями в Середземномор'?.
Наступний султан Сулейман ? Пишний (1520—1566) захопив угорський Белград в 1521 роц?, а також п?вденн? й центральн? угорськ? земл?. Перемога османських в?йськ п?д Могачем 1526 року встановила османський контроль над Угорщиною та частиною центрально?вропейських кра?н. Хоча в 1529 ? 1532 роках султан не зм?г здобути австр?йський В?день, сус?дн? княз?вства Трансильван??, Волощини ? Молдова стали васальними державами Осман?в. 1535 року Сулейман здобув перський Багдад, отримавши контроль над Месопотам??ю та вих?д до Персько? затоки. 1555 року держави Осман?в ? Сефев?д?в под?лили Кавказ, внасл?док чого Зах?дна В?рмен?я та Груз?я опинилися п?д османським верховенством, а Дагестан, Сх?дна В?рмен?я та Азербайджан — п?д перським. Союзником Сулеймана в ?вроп? була Франц?я, що разом протистояла Габсбургам. Вони разом захопили Н?ццу, Естергом (1543) ? Корсику (1553).
?з виходом до Червоного моря ? Персько? затоки в сферу ?нтерес?в Османсько? ?мпер?? потрапля? ?нд?йський океан, на якому в цей час панував португальський флот. В?дбулась сер?я османських в?йськово-морських експедиц?й в ?нд?йському океан?. 1559 року султанськ? в?йська п?дкорили африканський Адал й почали експанс?ю в район? Сомал? та Африканського Рогу. Це посилило присутн?сть Осман?в в ?нд?йському океан?, де ?хн?ми ворогами стали португальц? та аджуранц?.
На к?нець Сулейманового правл?ння Османська ?мпер?я нараховувала 15 млн мешканц?в й простягалася на 3 континентах. Вона стала наймогутн?шою морською силою в рег?он? Середземномор'я й дом?нантною потугою у пол?тичн?й систем? ?вропи. Сучасники Жан Боден та Франческо Сансов?но пор?внювали усп?хи Осман?в з? здобутками Римсько? ?мпер??.
-
Османська держава за Сел?ма ?
-
Битва при Могач?
-
Облога Естергома
-
Османська держава за Сулеймана ?

З 2-? половини XVI стол?ття Османська ?мпер?я вступила у пер?од стагнац??, що ?нколи переривався намаганнями реформувати централ?зований державний орган?зм. Причинами стагнац?? були некомпетентн?сть та корупц?я центрального уряду, як? сприяли росту сепаратизму в пров?нц?ях; зростання техн?чно? й пол?тично? рол? ?вропейських ворог?в, насамперед Австр?? та Московського царства; економ?чна стагнац?я та занепад, спричинен? надм?рними во?нними витратами, ?нфляц??ю та зм?ною торговельних шлях?в.
За правл?ння Сел?ма II (1566—1574) османи не змогли здобути Мальту (1565) й зазнали велико? поразки в?д ?тал?йсько-?спанського флоту у морськ?й битв? при Лепанто (1571). Ц? под?? знищили м?ф про непереможн?сть Осман?в. ?мпер?я втратила дом?нування в Середземномор'? й зайнялася посиленням впливу в П?вн?чн?й Африц?. За наступних султан?в Мурада III (1574—1595), Мехмеда III (1595—1603) й Ахмеда ? (1603—1617) тривала неусп?шна Довга турецька в?йна (1593—1606) проти Габсбурзько? Австр??. Внасл?док безперервних во?н порушилася система набору в?йськ, що спричинило пад?ння дисципл?ни. Демоб?л?зац?я спричинила повстання у курдських джелял? 1595—1610 рок?в, яке охопило усю Анатол?ю.
У 1603—1618 роках Османська ?мпер?я вела в?йну з персами, що зак?нчилася втратою Кавказу. Попри во?нн? невдач? та економ?чно-соц?альн? проблеми (нестача земл? для 30 млн населення в 1600 роц?) держава Осман?в залишалася могутньою.
Султани Мустафа I (1617—1618) та Осман II (1618—1622) загинули в результат? в?йськових ? палацових заколот?в. ?хн?й наступник Мурад IV (1623—1640) в?дновив силу центрального уряду та наповнив казну. 1639 року в?н повернув захоплений персами ?рак та частину Кавказу, в?в переможн? в?йни ?з козаками ? венец?анцями, а також придушив повстання друз?в (1623—1637). Проте вже за правл?ння ?браг?ма ? (1640—1648) державними справами став зав?дувати султанський гарем, який руками яничар погубив самого султана. В епоху Кепрюлю (1656—1703) фактичне управл?ння ?мпер??ю перейшло до рук великих в?зир?в з албанського роду Кепрюлю. ?м вдалося в?дновити ?мперський контроль над Транс?льван??ю, захопити Крит (1669), а також здобути волод?ння Реч? Посполито? в П?вденн?й Укра?н? — Буковину ? Под?лля (1676). Однак нова Велика турецька в?йна 1683—1699 рок?в поклала к?нець планам в?зир?в повернути османську велич: австр?йськ? в?йська та в?йська Реч? Посполито? розбили османську арм?ю п?д В?днем (1683) та в ряд? ?нших бо?в, а московити з потугами здобули фортецю Азов (1696). Султан Мустафа II (1695—1703) намагався вернути втрачене, але був розбитий австр?йцями п?д Зентою (1697). Внасл?док поразки Османи поступилися сво?ми завоюваннями в Угорщин?, Хорват??, Серб??, Волощин?, Укра?н? та Приазов'? на користь Австр?? та Москов??.
-
Облога Мальти
-
Османська держава за Кепрюлю
-
Битва п?д Зентою

П?сля невдало? Велико? османсько? в?йни ?мпер?я вступила у добу занепаду. Наступальна пол?тика й намагання повернути вплив в ?вроп? зм?нилися обороною земель ? спробами зберегти статус-кво.
За правл?ння султана Ахмеда III (1703—1730) Османи вступили у Велику П?вн?чну в?йну проти Москов??. 1711 року вони розбили московит?в й повернули соб? Азов. Проте п?д час в нового конфл?кту з Австр??ю в 1716—1718 роках втратили Банат, Серб?ю й Олтен?ю. У наступн?й в?йн? 1735—1739 рок?в, що велася проти Рос?йсько? та Австр?йсько? ?мпер?й, султан повернув соб? контроль над Серб??ю та Олтен??ю, але був змушений в?ддати Азов ? Запорожжя. 1768 року укра?нськ? гайдамаки, за п?дтримки Рос??, вдерлися до османського м?ста Балта й вир?зали його населення. Це розв'язало нову рос?йсько-османську в?йну 1768—1774 рок?в, яка завершилася поразкою Осман?в. За умовами Кючюк-Кайнардж?йського договору османський уряд визнав незалежн?сть Криму, а за Рос??ю — статус патрона християн Валах?? й Молдав??.
Поразки посилили бажання Осман?в оновити свою сх?дну ?мпер?ю, под?бно до того, як це зробив ?з власною кра?ною Петро ?. За панування султан?в Махмуда I (1730—1754), Мустафи III (1757—1774) ? Абдул-Гам?да I (1774—1789) розпочато в?йськов?, осв?тн? й технолог?чн? реформи. Османи налагодили виробництво зах?дно? артилер?? та друк нерел?г?йно? л?тератури. Проте перетворення зустр?ли сильний оп?р ?сламського духовенства, яничар та консервативно? частини сусп?льства. Так, султан Сел?м III (1789—1807), який намагався реформувати в?йсько на зах?дний вз?рець, загинув п?сля повстання яничар?в. Його наступник султан Махмуд II (1808—1839) розгорнув кривав? репрес?? проти опозиц?онер?в й 1826 року л?кв?дував яничарський корпус.
Сербська революц?я 1804—1815 рок?в започаткувала епоху нац?онального в?дродження на Балканах ? так зване Сх?дне питання. 1821 року спалахнула Грецька в?йна за незалежн?сть, внасл?док яко? постала незалежна грецька держава в 1829 роц?. Сербськ? та грецьк? нац?ональн? рухи п?д?гр?ли сепаратизм в ?нших пров?нц?ях, спричинивши виступи волох?в, молдаван, чорногорц?в, болгар. Через перманентн?сть повстань й неефективн?сть султанського уряду в ?хн?й пациф?кац?? ?вропейц? називали Османську ?мпер?ю ?хворий ?вропи?. У 1860—1870-х роках васальн? держави осман?в в Серб??, Волощини, Молдав?? та Чорногор?? здобули незалежн?сть.
-
Османська держава за Махмуда II

У пер?од Танзимату (1839—1876) уряд Осман?в пров?в ряд базових реформ, як? запроваджували в ?мпер?? нов?тню призовну арм?ю, банк?вську систему, св?тське законодавство, заводи та г?льд??. 1840 року запроваджено м?н?стерство пошти, а 1847 року встановлено першу османську телеграфну л?н?ю (Стамбул-Ед?рне-Шумну). Пер?од реформаторства зак?нчився ухваленням першо? османсько? Конституц?? 1876 року, що була чинною всього лише 2 роки.
Сильним ударом по Османськ?й ?мпер?? стала Кримська в?йна 1853—1856 рок?в. П?д час не? р?зко зр?с державний борг перед ?ноземними кредиторами. Османи не змогли повернути соб? Крим, але отримали м?грац?йну проблему — через в?йну близько 200 тисяч кримських татар пере?хали до Балкан ? Османсько? ?мпер??. Внасл?док геноциду черкеських народ?в, влаштованого Рос??ю на Кавказ?, до ?мпер?? переселилися в?д 500 до 700 тисяч черкес?в, що ще б?льше загострило м?жетн?чну ситуац?ю в кра?н?. Одночасно з цим, християнське населення ?мпер?? стало поступово вит?сняти мусульман з осв?ти та торг?вл?. Прагнення султана Абдул-Гам?да II встановити пан?сламську ?деолог?ю вилилися у християнськ? бунти, як? спричинили масов? вбивства в?рмен та ?нших християн у 1894—1896 роках.
1876 року османськ? башибузуки жорстоко придушили болгарське повстання, що спровокувало нову в?йну Осман?в з Рос??ю 1877—1878 рок?в. Вона зак?нчилася поразкою ?мпер??, яка погодилася на незалежн?сть Румун??, Серб??, Чорногор??, а також визнала автоном?ю Болгар??. Користуючись слабк?стю Осман?в, 1878 року Австро-Угорщина захопила Босн?ю-Герцоговину та Новий Пазар. Одночасно з цим Велика Британ?я, що виступала за збереження османського впливу на Балканах, того ж року окупувала К?пр, а 1882 року — ?гипетський хедиват, автоном?ю в склад? Османсько? ?мпер??.
Внасл?док втрати Османами б?льшост? балканських волод?нь зв?дти м?грували балканськ? мусульмани, як? переселялися до Стамбула й центрально? Анатол??. Внасл?док цих м?грац?й станом на 1923 р?к лише столиця ?мпер??, Анатол?я та Сх?дна Фрак?я залишилися ?сламськими теренами.
-
Османська держава в 1829
-
М?грац?я черкес?в
-
Османська держава в 1881
-
Башибузуки в Болгар??
-
Османська держава в 1882


1908 року молодотурки повалили султана Абдул-Гам?да II, п?сля чого монарх?я в Османськ?й ?мпер?? стала формальною. В с?чн? 1913 року становився тр?умв?рат Енвера-паш?, Талаата-паш? та Джемаля-паш?.
1912 року ?тал?я захопила османську Трипол?тан?ю та Кирена?ку (Л?в?я). У Перш?й балканськ?й в?йн? 1912—1913 рок?в ?мпер?я втратила переважну б?льш?сть сво?х ?вропейських волод?нь: Албан?ю, Македон?ю, п?вн?ч Грец??. Проте у 1913 роц? османам вдалося в?двоювати невелику частину земель Болгар?? в ход? Друго? балкансько? в?йни.
Заслабла Османська ?мпер?я спробувала спертися на допомогу Н?меччини. Це втягнуло ?? в Першу св?тову в?йну 1914—1918 рок?в, що зак?нчилася поразкою Центральних держав. У 1917—1918 роках кра?ни-члени Антанти захопили близькосх?дн? волод?ння ?мпер??. П?сля Першо? св?тово? в?йни Сир?я ? Л?ван перейшли п?д контроль Франц??, Палестина, Йордан?я та ?рак — Велико? Британ??; на заход? Арав?йського п?вострова за п?дтримки британц?в (Лоуренс Арав?йський) утворилися незалежн? держави: Х?джаз, Неджд, Асир ? ?мен. Згодом Хиджаз ? Асир ув?йшли до складу Сауд?всько? Арав??.
30 жовтня 1918 року Османська ?мпер?я п?дписала Мудроське перемир'я, за яким 10 серпня 1920 року укладено Севрський мирний догов?р. Фактично ?мпер?ю розчленували, залишивши лише Туреччину й прилегл? територ??. Одне з найб?льших м?ст Мало? Аз?? — ?зм?р — мусило перейти до Грец??. 15 травня 1919 року його зайняла грецька арм?я, що спричинило Турецьку в?йну за незалежн?сть. Турецьк? нац?онал?сти п?д головуванням Ататюрка в?дмовилися визнати мирний догов?р ? силою вигнали грек?в з кра?ни. 18 вересня 1922 року Туреччина була зв?льнена в?д ?ноземних в?йськ. Це заф?ксували в Лозаннському договор? 1923 року, що визначив нов? кордони турецько? держави. 29 жовтня 1923 була проголошена Турецька республ?ка на чол? з Ататюрком.
-
Османська держава в 1912
-
Османська держава в 1913
-
Османська держава в 1920
-
Турецька республ?ка в 1923

Деспотична бюрократична централ?зована монарх?я.
З моменту свого заснування Османська ?мпер?я була монарх??ю, правлячою династ??ю була династ?я Осман?в. Тривалий час Османська держава ?снувала у вигляд? абсолютно? монарх??, пот?м короткими пер?одами конституц?йно? монарх??, аж доки монарх?я не була скасована.
У систем? управл?ння державою султан пос?дав найголовн?шу роль, очолюючи пол?тичну, юридичну, соц?альну та будь-яку ?ншу сфери держави. Ус? г?лки влади п?дпорядковувалися султанов? та мали виконувати султанськ? укази фермани, як? мали силу закону.
Оч?льники Османсько? ?мпер?? послуговувалися сх?дними титулами султан, падишах, хан, хакан, шех?ншах та ?н. П?сля завоювання Константинополя султани стали послуговуватися також титулом кайзер та ?мператор. П?сля завоювання ?гипту у 1517 роц? Явуз (?Гр?зний?) Султан Сел?м об?йняв титул хал?фа.
Церемон?я ?нтрон?зац?? султан?в називалася джюлус ? мала дек?лька важливих етап?в. На в?дм?ну в?д зах?дно? традиц?? вдягання монархов? корони, османським султанам пов'язували меч.
Найдовше правив Султан Сулейман I Пишний — 46 рок?в, найкоротший терм?н правл?ння був у Мурада V — всього 93 дн?.
Осередком державно? влади був палац султана, що набув сво?? класично? структури п?сля зведення Топкапи. В?н складався з трьох основних блок?в: гарему, ендеруну та б?руну.
Гарем не був напряму вмонтований у схему державного урядування й ухвалення державних р?шень, але в реальност? частина його член?в як родич? султана могла особисто впливати на правителя, члени династ?? Осман?в носили оф?ц?йн? титули в залежност? в?д близькост? до особи монарха, а в деяк? ?сторичн? пер?оди (наприклад, ж?ночий султанат) саме члени гарему визначали державну пол?тику ? фактично керували кра?ною.
Вал?де-султан — мати чинного султана, оч?льниця гарему. Найвищий ж?ночий титул держави. В Османськ?й ?мпер?? не уснувало ?нституту регентства[8], але деяк? матер? фактично керували державою, доки ?хн? сини не були на це здатн? в силу малого в?ку (див. Кесем-султан, Турхан-султан).
Шехзаде — син або онук чинного султана. На початку ?снування Османсько? держави п?сля отримання початково? осв?ти в?д матер? та гаремних учител?в призначався на державну службу — нам?сником до санджаку. П?зн?ше в?д ц??? практики в?дмовилися, шехзаде усунули в?д державного управл?ння та утримували в гаремному кафес?.
Великий в?зир — друга п?сля султана людина в держав?. Мав у розпорядженн? султанську печатку.
В?зир — наступна найвпливов?ша п?сля Великого в?зира ф?гура. ?хн? число не було сталим ? могло доходити до семи, вс? були членами Дивану. Виконували накази Великого в?зира.
Казаскер — в?йськовий суддя. ?х було дво?: казаскер Румел?? та казаскер Анатол??. За статусом казаскер Румел?? був вищим за анатол?йського. Призначали м?сцевих кад??в. Обидва були членами Дивану. У 1516 роц? було започатковано посаду третього казаскера — арабських ? перських земель, але ?? було швидко скасовано[9].
Дефтердар — м?н?стр ф?нанс?в. ?х також було дво?: дефтердар Румел?? та дефтердар Анатол??. За статусом дефтердар Румел?? був вищим за анатол?йського. Обидва були членами Дивану.
Н?шанджи — у його в?данн? були справи власност?, кадастру, ведення ре?стр?в оподаткування ? т. ?н. Член Дивану.
Шейх-уль-?слам — головний муфт?й. В?дав справами шар?ату. Часом видавав фетву на в?дпв?дн?сть ?сламу певних державних р?шень. Членом Дивану не був, але його могли запрошувати, коли була потреба отримати в?д нього ?нформац?ю. Мав р?вних до Великого в?зира статус.
Капудан-паша — адм?рал флоту, в?дпов?дав за флот ? мореплавство. М?г брати участь у зас?даннях Дивану, коли перебував у Стамбул?, але пост?йним членом Дивану не був.
Диван було розпущено за указом Махмуда II, зам?сть нього започатковано систему м?н?стерств, на чол? яких були назири.
Порта — урядова канцеляр?я. За правл?ння Абдул-Гам?да II, який прагнув сконцентрувати все державне управл?ння в палац?, ?? функц?? перебрав на себе Мабейн.
Бейлербей / Вал? — оч?льник найб?льшо? адм?н?стративно? одиниц? Османсько? ?мпер??.
Санджак-бей — голова санджаку.
Кад?й — оч?льник кази.
На?б — заступник кад?я.

Наприк?нц? XIV стол?ття Османська ?мпер?я под?лялася на пров?нц??. Ними керували пров?нц?али, призначен? султанами[10].
З 1362 року ?мпер?я под?лялася на еялети (в переклад?: ?кра?ни?), що також називалися бейлербействами або пашаликами. Керування цими адм?н?стративними одиницями зд?йснювали бейлербе? або паш?, яких призначав султанський уряд. Еялети под?лялися на менш? одиниц? — санджаки (в переклад?: ?хоругви?), аналог областей[11].
1864 року в Османськ?й ?мпер?? серед ?нших реформ Танзимату провели адм?н?стративно-територ?альну реформу)[12], в ход? яко? за новою постановою ?Про орган?зац?ю в?ля?т?в?[13] еялети зам?нили новими утвореннями — в?ла?ти (в переклад?: ?губерн?я?. Була встановлена наступна ??рарх?я адм?н?стративних одиниць: в?ла?т (губерн?я), санджак (область), каза (пов?т) ? село (с?льська рада). За новим законом про в?ла?ти 1871 року до них додавався наб?? (мун?ципал?тет)[14]
-
Еялети (1600)
-
Еялети (1795)
-
В?ла?ти (1900)
- Волоське княз?вство (1417—1859)
- Молдавське княз?вство (1456—1812)
- Рагузька (Дубровницька) республ?ка (1458—1808)
- Крим (1478—1774)
- Шар?фат Мекки (1517—1880)
- Трансильванське княз?вство (1570—1683)
- В?йсько Запорозьке (Правобережне) (1672)
- ?меретинське царство (1555—1810)
- Сербське княз?вство (1815—1878)
- Болгарське княз?вство (1878—1908)
- Об'?днане княз?вство Волощини ? Молдови (1859—1877).
У 1889 р. були оголошен? в?льними раби, власники яких не могли довести, що волод?ють ними на законн?й п?дстав?; у 1890 р. прийнят? д??в? заходи до припинення торг?вл? рабами, забороненою ще в 1858 р. З того часу рабство може вважатися майже зниклим з ?вропейсько? частини ?мпер??, проте в Мал?й Аз?? воно збер?галося меншою м?рою аж до оголошення Турецько? республ?ки.
У 1889 р. в Берл?н? в?дбувся третейський розгляд суперечки м?ж Портою ? бароном Г?ршем, власником зал?зниць в Османськ?й ?мпер??. Третейським суддею був обраний проф. Гнейст. Р?шення було значною м?рою на користь Порти; завдяки йому Порта набула права користуватися деякими зал?зницями й д?стала можлив?сть будувати ?нш?, що ? зробила в Мал?й Аз??.
Два десятил?ття, що пройшли п?сля в?йни 1876—1878 р., були пер?одом деякого економ?чного п?дйому кра?ни ? разом з тим деякого пол?пшення ?? м?жнародного стану. За цей час покращились ?? стосунки з найзапекл?шими ?? ворогами. У 1883 р. князь Чорногорський Микола в?дв?дав Константинополь; у 1892 р. в Константинопол? був болгарський м?н?стр Стамбулов; дружн? вза?мини з Болгар??ю були закр?плен? в 1898 р. в?дв?динами Константинополю князем ? княгинею болгарськими. У 1893 р. султан отримав в подарунок в?д ?мператора Олександра III ц?нний альбом. У 1894 р. в Константинопол? був король сербський. Ще набагато б?льше значення мало в?дв?дини султана ?мператором ? ?мператрицею н?мецькими.
Поряд з кр?посним правом ?снувало ? справжн? рабство: раби використовувались переважно як домашня прислуга, рабин? — як наложниц? в гарем?. Торг нев?льниками проводився в досить широких розм?рах в Константинопол? ? в ?нших м?стах. Цив?льне управл?ння стояло на дуже низькому р?вн?; чиновники ? судд? дивилися на сво? посади як на зас?б збагачення; процв?тало найгруб?ше хабарництво. Султани намагалися боротися з цим злом; так, Баязид I в один день пов?сив 80 судд?в, викритих в хабарництв?, але за в?дсутност? правильно орган?зованого контролю з боку сусп?льства або хоч би уряду, при затурканост? населення, позбавленого можливост? протестувати, под?бн? заходи не приводили до бажаних результат?в. Духовне управл?ння Мехмед II передав у верховне зав?дування муфт?я, або шейх-уль-?слама, духовного голови вс?х правов?рних, що призначався султаном. Фетви (ухвали), як? в?н видавав, мали характер д?ючого права. Нер?дко, попри всю обачн?сть при ?х призначенн?, шейхи-уль-?слам виявлялися сильними супротивниками того або ?ншого султана; ?нод? при ?х допомоз? зд?йснювалися державн? перевороти. Шейх-уль-?слам стояв також на чол? суду.
Перш? збройн? сили Османсько? держави були створен? наприк?нц? XIII стол?ття Османом ?. Вони складалися з член?в р?зних мусульманських племен Зах?дно? Анатол??, основну силу яких становили турки. У XIV—XV стол?ттях, п?д час трансформац?? Османського бейства в ?мпер?ю, в?йськова орган?зац?я ускладнилася. Держава по?днувала систему всезагального призову та ма?ткового ополчення. Основний корпус Османсько? арм?? становили яничари (п?хота), сипахи, акинджи (к?ннота) та мехтери (музики). Ця арм?я вважалася одн??ю з найкращих в XV—XVII стол?ттях завдяки ефективному використанню вогнепально? збро? — мушкет?в та гармат. Зокрема, п?д час взяття Константинополя 1453 року Османи одними з перших застосували фальконети. Османська к?ннота покладалася на швидк?сть ? моб?льн?сть туркменських ? арабських коней, а не важку броню. Вершники були озбро?н? короткими луками та мечами, й вживали тактику в?дступу-нападу под?бно до монгол?в та ?нших коч?вник?в-степовик?в. Як?сть Османського в?йська почала занепадати з середини XVII стол?ття, особливо п?сля невдало? Велико? турецько? в?йни 1683—1699. У XVIII стол?тт? Османи вже не могли тягатися на р?вних ?з наземними ?вропейськими арм?ями Австр?йсько? чи Рос?йсько? ?мпер?й. У XIX стол?тт? османи розпочали вестерн?зац?ю свого в?йська, що стало початком модерн?зац?? Османсько? держави загалом. 1862 року султан Махмуд II скасував корпус яничар ? заснував Османську арм?ю ?нового зразка?. Започаткували ?нститут ?ноземних в?йськових радник?в та практику стажування османських оф?цер?в у ?вропейських кра?нах. Саме з середовища цих молодих стажер?в сформувався рух молодотурк?в.
- Азапи / Башибузуки / Джебел? / Зейбеки / Мюселлем
- Перел?к османських напад?в, битв та облог
- Австро-турецьк? в?йни / Велика турецька в?йна
- Балканськ? в?йни
- Польсько-турецьк? в?йни
- Рос?йсько-турецьк? в?йни
- Османсько-сауд?вська в?йна
- Турецька в?йна за незалежн?сть (1919—1922)
Р?зке зростання чисельност? осман?в поясню?ться легк?стю, з якою вони асим?лювали ?нш? народност?, тюркськ? племена Анатол??, грек?в, слов'ян; з середовища останн?х османами ставали т?, хто погоджувався пожертвувати рел?г??ю заради придбання прив?лейованого становища — а таких було чимало. Балканськ? народи повинн? були платити податок не т?льки грошима (джиз'?), але й д?тьми (девширме), з яких п?сля звернення в ?слам виховували яничар?в ? капи-кулу, — особистих раб?в султана. Батьки часто сам? добров?льно в?ддавали сво?х д?тей османським чиновникам, оск?льки при двор? раби досягали ?нод? дуже високого становища. Походження в?д християнських батьк?в ан?ск?льки не заважало кар'?р?. Так, великим в?зиром при Мехмед? II був Махмуд-паша, син православних серба ? гречанки. При Сулейман? Канун? великим в?зиром був також колишн?й раб Мехмед-паша Соколлу (Соколович).

Зм?на ф?зичних рис осман?в прискорювалося тим, що гарем осман?в здеб?льшого складався з полонянок ?вропейського або кавказького походження. У пол?тичному ? культурному в?дношенн? завойовники Константинополя теж аж н?як не були османською ордою; вони були великою державою з? складною адм?н?страц??ю ? складним характером життя. Власне османи становили в ньому прив?лейований, переважно в?йськовий, також чиновницький прошарок, але зовс?м не замкнуту касту. Виключно з них призначалися адм?н?стратори ? судд?; вони ж були арм??ю.
В?йськово? повинност? для п?дкорених християнських народ?в османи н?коли не вводили, хоча брали ?нод? допом?жн? загони у васальних народ?в. Багато осман?в отримували у вигляд? нагород або ?ншим способом набували значних земельних волод?нь (чифл?ки) ? були великими землевласниками, що господарювали в сво?х ма?тках за допомогою кр?пацько? прац? п?двладного християнського населення.
Поряд з ними з'явилися ? др?бн? землевласники-селяни, частково османи, але переважно греки, серби або болгари, що прийняли ?слам. Вт?м, ? положення завойованих християнських народ?в п?д владою осман?в (окр?м, зрозум?ло, раб?в) було, особливо спочатку, не особливо важким, ймов?рно, дещо легшим, н?ж положення нижчих клас?в народу в тод?шн?й Зах?дн?й ?вроп?. Скорен? народи були ц?нн? для осман?в як платники податк?в; позбавляти ?х можливост? працювати за б?льш-менш нормальних умов не мало сенсу.
Османи св?домо збер?гали м?сцеве самоврядування п?двладно? ?рай??; про рел?г?йн? пересл?дування вони ? не думали. Негайно п?сля узяття Константинополю Мехмед запропонував грецькому дух?вництву вибрати нового патр?арха (колишн?й був убитий п?д час облоги) ? негайно затвердив обраного. Для його охорони була приставлена варта з яничар?в, що в?дразу додало йому характер османського чиновника. Патр?арх разом з собором набув значення верховного управл?ння над греками ? суду в суперечках м?ж ними. Вони могли призначати грекам покарання, до страти включно, ? османська влада зазвичай без заперечень виконувала ?х. Так само поступали османи ? з ?ншими народами. Цим вони легко примиряли ?х на початку з? сво?ю владою, але церква ставала силою, яка згодом немало сприяла зв?льненню цих народ?в. У перш? стор?ччя османи майстерно с?яли розбрати м?ж греками, сербами ? болгарами за допомогою окремих прив?ле?в на користь то одн???, то ?ншо? народност?.
У XIX стол?тт? християнське населення ?мпер?? стало переважати мусульман в осв?тн?й сфер?[15]. Зокрема, 1861 року в 571 початкових ? 94 середн?х школах навчалося 140 тисяч учн?в-християн, як? переважали сво? ?сламських однол?тк?в-школяр?в. Християни мали, зазвичай, вищий осв?тн?й р?вень й б?льшу роль в економ?ц? кра?ни. Так, на 1911 р?к з 654 компан?й Стамбула, що займалися гуртовою торг?влею, 528 управлялися етн?чними греками[15].
- 1894—1896: Гам?д?йська р?зня (до 300 тисяч убитих християн, особливо в?рмен)
- 1914—1923: Геноцид понт?йських грек?в (450—900 тисяч убитих)
- 1914—1923: Геноцид ассир?йц?в (150—300 тисяч убитих)
- 1914—1923: Геноцид в?рмен (до 1,5 млн убитих)[16][17]
- ↑ McDonald, Sean; Moore, Simon (20 жовтня 2015). Communicating Identity in the Ottoman Empire and Some Implications for Contemporary States. Atlantic Journal of Communication. 23 (5): 269—283. doi:10.1080/15456870.2015.1090439. ISSN 1545-6870. S2CID 146299650. Арх?в ориг?налу за 14 с?чня 2023. Процитовано 24 березня 2021.
- ↑ Flynn, Thomas O. (7 серпня 2017). The Western Christian Presence in the Russias and Qājār Persia, c.1760–c.1870 (англ.). BRILL. ISBN 9789004313545.
- ↑
- грецька (деяк? султани ? серед грекомовних сп?льнот)
- Learning to Read in the Late Ottoman Empire and the Early Turkish Republic, B. Fortna, page 50;?Although in the late Ottoman period Persian was taught in the state schools….?
- Persian Historiography and Geography, Bertold Spuler, page 68, ?On the whole, the circumstance in Turkey took a similar course: in Anatolia, the Persian language had played a significant role as the carrier of civilization.[..]..where it was at time, to some extent, the language of diplomacy…However Persian maintained its position also during the early Ottoman period in the composition of histories and even Sultan Salim I, a bitter enemy of Iran and the Shi'ites, wrote poetry in Persian. Besides some poetical adaptations, the most important historiographical works are: Idris Bidlisi's flowery ?Hasht Bihist“, or Seven Paradises, begun in 1502 by the request of Sultan Bayazid II and covering the first eight Ottoman rulers..?
- Picturing History at the Ottoman Court, Emine Fetvac?, page 31, ?Persian literature, and belles-lettres in particular, were part of the curriculum: a Persian dictionary, a manual on prose composition; and Sa'dis ?Gulistan“, one of the classics of Persian poetry, were borrowed. All these title would be appropriate in the religious and cultural education of the newly converted young men.
- Persian Historiography: History of Persian Literature A, Volume 10, edited by Ehsan Yarshater, Charles Melville, page 437;?…Persian held a privileged place in Ottoman letters. Persian historical literature was first patronized during the reign of Mehmed II and continued unabated until the end of the 16th century.
- ↑ Strauss, Johann (2010). A Constitution for a Multilingual Empire: Translations of the Kanun-? Esasi and Other Official Texts into Minority Languages. У Herzog, Christoph; Malek Sharif (ред.). The First Ottoman Experiment in Democracy. Wurzburg: Orient-Institut Istanbul. с. 21—51. (info page on book at Martin Luther University) // CITED: p. 26 (PDF p. 28): ?French had become a sort of semi-official language in the Ottoman Empire in the wake of the Tanzimat reforms.[…]It is true that French was not an ethnic language of the Ottoman Empire. But it was the only Western language which would become increasingly widespread among educated persons in all linguistic communities.?
- ↑ Finkel, Caroline (2005). Osman's Dream: The Story of the Ottoman Empire, 1300-1923. New York: Basic Books. с. 110—1. ISBN 978-0-465-02396-7.
- ↑ Ottoman banknote with Arabic script. Арх?в ориг?налу за 28 березня 2017. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ ?налджик Г. Османська ?мпер?я: класична доба, 1300—1600, (пер. з англ. Олександр Галенко) — Ки?в: Критика, 1998.— С. 26. — ISBN 966-02-0564-3.
- ↑ ?nalc?k H. K?sem Sultan. ??-sava? d?nemi 1623—1632. NTV Tarih, #38, Mart 2012. — s. 51—62.
- ↑ Ayd?n M. A. Osmanl? Hukukuna Giri? — Klasik D?nem. ?stanbul: ?SAM: 2023. — 105—106 s. — ISBN 9786254284182
- ↑ Imber, Colin (2002). The Ottoman Empire, 1300–1650: The Structure of Power (PDF). с. 177—200. Арх?в ориг?налу (PDF) за 26 липня 2014. Процитовано 7 червня 2015.
- ↑ Raymond Detrez; Barbara Segaert (1 с?чня 2008). Europe and the historical legacies in the Balkans. Peter Lang. с. 167. ISBN 978-90-5201-374-9. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ Naim Kapucu; Hamit Palabiyik (2008). Turkish Public Administration: From Tradition to the Modern Age. USAK Books. с. 164. ISBN 978-605-4030-01-9. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ Ma?mūd Yazbak (1998). Haifa in the Late Ottoman Period 1864–1914: A Muslim Town in Transition. BRILL. с. 28. ISBN 978-90-04-11051-9. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ Martha Mundy; Richard Saumarez Smith (15 березня 2007). Governing Property, Making the Modern State: Law, Administration and Production in Ottoman Syria. I.B.Tauris. с. 50. ISBN 978-1-84511-291-2. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ а б Stone, Norman (2005). Turkey in the Russian Mirror. У Mark Erickson, Ljubica Erickson (ред.). Russia War, Peace And Diplomacy: Essays in Honour of John Erickson. Weidenfeld & Nicolson. с. 95. ISBN 978-0-297-84913-1. Процитовано 11 лютого 2013.
- ↑ Dolabjian Vartkes. The Armenian Genocide as portrayed in the Encyclopaedia Brittanica // Journal of Genocide Research. (Abingdon). 2003. Vol. 5 № 1. P. 103-115.
- ↑ Козицький Андр?й. Досл?дження Голодомору та геноцидн? студ?? / Андр?й Козицький. – Льв?в : Вид-во ?Апр?ор??, 2021. 244 с. – С. 10
- О. ?. Галенко. Османська ?мпер?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 652. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- ?налджик Г. Османська ?мпер?я: класична доба 1300—1600 [1] / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; ?нститут сходознавства НАН Укра?ни. — Ки?в: Критика, 1998. — 286 с.
- Кримський А. ?стор?я Туреччини [2]. Вступ. стаття О. Пр?цака. ?нститут сходознавства НАН Укра?ни. — Ки?в — Льв?в: Ол?р, 1996.& — 287 с.
- Черних, ?. Д. Османська ?мпер?я як ?сламський тип державност? // Записки ?сторичного факультету Одеського державного ун?верситету ?мен? Мечникова. — Одеса, 1999. — Вип. 8. — С. 246—254.
- Льюис Р. Османская Турция. Быт, религия, культура. — М.: Центрполиграф, 2004. — 240 с.
- Хитцель, Ф. Османская империя [3]. — М.: Вече, 2006. — 384 с.
- Османська ?мпер?я // Юридична енциклопед?я : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.]. — К. : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Гал?ль ?налджик.Османська ?мпер?я. Класична доба 1300—1600
- Османська ?мпер?я
- Османська ?мпер?я
- Збройн? сили Османсько? ?мпер?? в XV—XVII ст.
- Islam's Dark History of Slavery (Whitewashed and Forgotten) (англ.)